Новокодацький район. Комунальний заклад освіти "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 198" Дніпровської міської ради








Сторінка вихователя-методиста

 

Вихователь – методист

БИКАНОВА  ГАЛИНА  ОЛЕКСАНДРІВНА

 

 

Вихователь - методист. Хто це?

 

Вихователь-методист займається методичною роботою та організує весь освітньо-виховний процес в дошкільному закладі. Якщо коротко, то методист аналізує, планує, організовує, координує, контролює діяльність педагогічного колективу. Разом із завідувачем він керує колективом закладу освіти, беручи участь у добиранні кадрів, у розробленні та впровадженні програм розвитку і педагогічних планів. Комплектує групи навчальними посібниками, іграми, іграшками, організовує співпрацю з іншими дошкільними закладами, школами, дитячими центрами тощо.

Вихователь-методист проводить ґрунтовну методичну роботу у педагогічному колективі:

відкриті заняття для вихователів,

семінари,

індивідуальні та групові консультації.

Крім того, він бере участь у роботі з батьками: готує стенди, папки, що присвячені сімейному вихованню та ін.

 

Робоче місце методиста, як відомо, методичний кабінет. Там кожен педагог може отримати практичну допомогу в організації роботи з дітьми, а батьки можуть проконсультуватися з приводу розвитку дитини, отримати відповіді на питання про педагогічний процес в дошкільному закладі.

 

 

Похожее изображение

 

 

 

Фестиваль країн планети Дошколярія

 

Інтерактивний захід-презентація

для педагогів дошкільного закладу, які атестуються

 

МЕТА:

сприяти становленню педагога як осо­бистості й професіонала;

створювати сприятливі умови для реалізації творчого потенціалу педагогів;

оптимізувати   професійну  діяльність педагогів.

 

УЧАСНИКИ:

педагоги дошкільного закладу, які атестуються.

 

ХІД ЗАХОДУ:

 

Ведучий: Дорогі друзі! Ми раді бачити сьогодні і у цій залі усміхнені обличчя й теплі погляди учасників фестивалю – педагогів, які атестуються цього року, а також тих, хто прийшов під­тримати своїх колег. Кожний педагог нашого : колективу,  як країна на великій планеті До­школярії. Усі ці країни особливі та відмінні одна від одної, мають різний потенціал, по-різному багаті. Які вони, дізнаємось на фестивалі країн планети Дошколярія.

 

Серед буденних справ межи людьми

Спливають дні, і місяці, і роки.

Лиш інколи притишуємо кроки

І озираємося – хто є ми?

Себе бажаємо ми зрозуміти,

Вгамовуючи острах, жаль і сум,

Щоб осягнути безмір свого світу,

А ще — душі гармонію й красу.

 

У кожній країні є своя народна мудрість, що якнайліпше характеризує її жителів та їх менталі­тет. Пропонуємо нашим педагогам дотепно та ори­гінально представити свою країну, використовую­чи прислів'я, приказки чи інші фольклорні жанри.

 

Вправа «Візитка країни»

Педагоги представляють себе як особис­тість: життєве кредо, цінності, девіз тощо, а та­кож гумористичну назву своєї країни, напри­клад, «Трудоголія».

 

Ведучий: Усі жителі країн планети Дошколярія – завзяті трудівники.

Завзятим робота аж сниться, А інші байдужі до праці Бо творчих людей – одиниці, А решта – лише виконавці.

Нашій планеті пощастило, що живуть на ній такі гарні країни, тобто творчі педагоги, які навіть уві сні думають про свою роботу – дитячий садок. Сьогодні вони хочуть креативно представити власну професію через мистецтво своєї країни.

 

Вправа «Моя професія — найкраща!»

Вихователі представляють свою професію за допомогою пісні, творчої розповіді під акомпанемент, демонструючи малюнки чи піктограми, що І відображають різні емоції тощо.

 

Ведучий: Будь-якій країні, усюди потрібні лише професіонали, а країнам Дошколярії – ще й ентузіасти, особливі люди.

Азарт роботи знаємо з тобою, Працюємо ми більше і все краще. Без щирості, без ніжності й любові Спокійно можна жити! Тільки нащо?

Жителі  Дошколярії прагнуть успіху, тому що їх успіх – це передусім успіх їхніх вихованців. Попросимо наших колег поділитися своїми про­фесійними секретами.

Вправа «Відкритий мікрофон»

«10 заповідей успіху сучасного виховання»

Педагоги розповідають свої секрети розви­тку та виховання дошкільників.

 

Ведучий: Різні країни приваблюють своїми цікавинками. Поглянемо на карту планети Дошколя­рії. Що зацікавить нас у кожній країні?

 

Вправа «Світ захоплень»

На карті із зображеннями країн за допомо­гою малюнків педагоги демонструють свої захоп­лення і вподобання.

 

Ведучий: У кожній країні є відомі на всю планету митці - артисти, художники, музиканти тощо.

Ми – актори на житейській сцені,

Ролі вибирати нам самим.

Ліпше бути бідним і веселим,

Ніж багатим, ситим і сумним!

Педагоги у дитячому садку – теж митці.

Пропонуємо нашим колегам продемонстру­вати свої творчі здібності. Запрошуємо усіх до картинної галереї, де демонструють «живі» картини. А яка їх назва і хто автор - здогадай­мося самі.

 

Вправа «Жива картина»

Педагоги інсценізують картини відомих ху­дожників, а колеги відгадують, яка це картина, Наприклад, «Іван-Царевич па Сірому Вовкові», «Три Богатирі», «Оленка» Віктора Васнєцова; «Ранок у сосновому лісі» Івана Шишкіна; «Граки прилетіли» Олексія Саврасова; «Діти втікають від грози» Костянтина Маковського; «Мати» Миколи Івасюка; «Чорний квадрат» Казимира Малевича тощо.

 

Ведучий: Усі країни постійно збагачують свій інтелектуальний потенціал. А який потенціал мають паші країни?

 

Вправа «Мозковий штурм»

Педагоги швидко відповідають на запитання:

У якій казці йдеться про користь колек­тивної праці? («Ріпка»)

Усередині якої квітки сиділа Дюймовочка? (Тюльпан)

Назвіть казки, у яких життю героя щось загрожувало? («Івасик Телесик»)

Що повинні були зробити гості Кішки, коли розпочалась пожежа? (Подзвонити за номером 101)

У яку пору року Червона Шапочка йшла до бабусі? (Улітку)

У назві якої казки використано назву страви? («Горщик каші»)

Із чого був зроблений човник Дюймовочки? (Зі шкарлупки горіха)

У назві якої казки згадано колір? («Чер­вона Шапочка»)

У назві якої казки згадано метал? («Стій­кий олов'яний солдатик»)

 

Ведучий: На картах країн завжди позначають ко­рисні копалини, які є в надрах землі на певній території. У надрах нашої планети Дошколярія їх ой як багато! Поглянемо, якими цінностями може похвалитися кожна країна.

 

Вправа «Педагогічне портфоліо»

Педагоги дістають із портфоліо методичні розробки, сертифікати, дипломи, грамоти тощо і презентують свої досягнення, здобутки за мину­лі п'ять років.

 

Ведучий: Вам відомо, що кожна країна мас про­граму розвитку, розроблену її владою на най­ближчі роки.

Мінятися не бійся, любий друже!

Незадоволення собою – добрий знак.

Лиш дурень не міняється ніяк,

Бо точно знає, що розумний дуже!

Цікаво, які програми розвитку на наступні п'ять років розробили наші країни?

 

Вправа «Наші проекти»

Педагоги презентують особисті програми розвитку.

 

Ведучий: Ось і настав час завершувати наш фес­тиваль. Гадаю, ви погодитеся зі мною, що він був насиченим, цікавим, захопливим. Кожна краї­на представила себе якнайліпше. Пропоную усім присутнім на прощання висловити свої побажан­ня учасникам фестивалю.

 

Виступи й побажання педагогів, керівника закладу.

 

Ведучий: Шановні колеги! Ви пройшли творчий шлях довжиною п'ять років. Тепер перед вами но­вий шлях – цікавий і незвіданий.

А кращий шлях — поспішати до кращого,

Великий шлях — творити велике.

Шлях добра — робити добро.

Шлях сходження — сходити.

Шлях творчості — творити,

І будь-який шлях педагога — шлях до серця.

Шлях до серця дитини — жити серцем, яке

наповнене світлом.

Тож бажаємо вам, любі педагоги, лише добрих, світлих, творчих шляхів, які завжди вестимуть вас до серця дитини.

 

 

                       ÐšÐ°Ñ€Ñ‚инки по запросу вихователь методист

 

Поради вихователя-методиста
Фрагмент з книги «5 шляхів до серця дитини»
 

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов – це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов’ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов – це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче – ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:
Перед нами діти.

Вони поводять себе як діти.

Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

Якщо ми виконуємо свої батьківські обов’язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся – вимоги надто високі». А в результаті – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше – ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність – синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір’ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров’я, це:
дотик;

ласкаві слова;

ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших – є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама – це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» – в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся – це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов: дотик, слова-заохочення, час; подарунки; допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам’ятати, що до п’яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м’яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би…», «Може зробиш…», «Мені було б приємно, коли ти…». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу – своїй дитині.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити її – хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов’язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне – придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

Похожее изображение


1
2
3