Вихователь - методист. Хто це?

Вихователь-методист займається методичною роботою та організує весь освітньо-виховний процес в дошкільному закладі. Якщо коротко, то методист аналізує, планує, організовує, координує, контролює діяльність педагогічного колективу. Разом із завідувачем він керує колективом закладу освіти, беручи участь у добиранні кадрів, у розробленні та впровадженні програм розвитку і педагогічних планів. Комплектує групи навчальними посібниками, іграми, іграшками, організовує співпрацю з іншими дошкільними закладами, школами, дитячими центрами тощо.

Вихователь-методист проводить ґрунтовну методичну роботу у педагогічному колективі:

відкриті заняття для вихователів,

семінари,

індивідуальні та групові консультації.

Крім того, він бере участь у роботі з батьками: готує стенди, папки, що присвячені сімейному вихованню та ін.

Робоче місце методиста, як відомо, методичний кабінет. Там кожен педагог може отримати практичну допомогу в організації роботи з дітьми, а батьки можуть проконсультуватися з приводу розвитку дитини, отримати відповіді на питання про педагогічний процес в дошкільному закладі.

Поради вихователя-методиста
Фрагмент з книги «5 шляхів до серця дитини»
 

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов – це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов’ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов – це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче – ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:
Перед нами діти.

Вони поводять себе як діти.

Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

Якщо ми виконуємо свої батьківські обов’язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся – вимоги надто високі». А в результаті – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше – ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність – синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір’ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров’я, це:
дотик;

ласкаві слова;

ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших – є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама – це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» – в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся – це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов: дотик, слова-заохочення, час; подарунки; допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам’ятати, що до п’яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м’яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би…», «Може зробиш…», «Мені було б приємно, коли ти…». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу – своїй дитині.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити її – хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов’язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне – придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

Підсумки навчально – виховної роботи за 2019-2020 н.р.

З метою підвищення педагогічної майстерності вихователів, спрямовуючи навчально-виховний процес на виконання головних завдань:

1. Забезпечення сумісно з батьками наступності в освітньо-виховній роботі ЗДО і школи в умовах освітньої реформи НУШ;
2. Продовження роботи щодо правового виховання дошкільників за допомогою казки  з приорітетом мовленнєвого розвитку;
3. Продовження роботи над обласною науково-методичною проблемою «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства»,

були спрямовані та проведені протягом року різні форми методичної роботи:педагогічні ради відзначались актуальністю  та доцільністю тематики, інноваційним підходом до їх проведення з використанням інтерактивних форм і методів.

 Тематика педрад відповідала ключовим завданням на навчальний рік:

• «Наступність у роботі дошкільного закладу та школи»;
• «Правове виховання дошкільників через казку»;
• «Результати роботи педагогів з обласної науково-методичною проблемою «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства»»;
• міні-педрада «Підсумки діагностики рівня сформованості компетентності дітей всіх вікових груп».

Найбільш дієвими виявилися інтерактивні форми методичної роботи як майстер- класи, диспути, інтерактивні ділові ігри.

Науково-методичне зростання педагічної майстерності вихователя забезпечили також теоретичні семінари та семінари- практикуми:

- «Наступність між дошкільною  та початковою ланками освіти в рамках впровадження концепції «Нова українська школа»»;

-« Відображення прав і обов’язків в сюжетах казок»;

- «Як презентувати іграшку дитині раннього віку»;

-« Ігри з лялькою»;

- «Використання сюрпризних моментів при проведенні режимних моментів»;

- «Методика різних видів шикування та перешикування».

Єфективною формою методичної роботи стало проведення колективних переглядів різних видів діяльності дітей:

• «Екскурсія дітей у школу з метою формування позитивного відношення до школи»;
• заняття-гра «Права казкових героїв»;
• «Цикл занять введення в шкільне життя»;
• «Мандрівка в країну Правдивію з запрошенням батьків».

Постійно для вихователів проводилися консультації :

• «Комунікативна культура вихователів- запорука духовного та мовленнєвого зростання дошкільників»;
• «Правове виховання дошкільників через казку»;
• «Інструктивно-методичні рекомендації , щодо забезпечення наступноств ЗДО та початкової школи»;
• «Ранок радісних зустрічів»;
• «Організація для Незалежності України».

Організація методичної роботи з педкадрами базувалася на аналізі роботи під час проведення освітньо-виховного процесу. Здійснення моніторингу якості педагогічної майстерності педагогів було реальним підґрунтям для втілення шляхів реалізації приорітетних напрямків роботи ЗДО і дозволяло вчасно коригувати та надавати методичну допомогу в розв’язанні певних освітніх проблем. Також вихователі підвищують свій професійний рівень через самоосвіту, ознайомлюючись з нормативно-правовою базою та новинками методичної літератури.

Діагностування педагогів за допомогою анкет, діагностичних карт, тестування, аналізу та моніторингу педагогічної діяльності показав, що всі проведенні методичні заходи сприяли підвищенню професійно-педагогічної, іміджевої, комунікативної культури.

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», « Положення про дошкільний навчальний заклад», змісту Базового компоненту дошкільної освіти в Україні  та модернізації всієї системи призводить до змін у всіх її сферах, зокрема в роботі з родинами вихованців і залученням їх до освітнього процесу. Педагогами дошкільного закладу використовувалися найрізноманітніші форми роботи з батьками:

- групові батьківські збори «Перші години без мами». «Збори- бесіда- наша співпраця потрібна дітям», «Організаційні збори», «Подорож до країни знань», «Тренінг- труднощі звикання малюків до режимних моментів», «Ми зустрічаєм свіято-літа»;

- день відкритих дверей «Результати і досягнення дітей за навчальний рік»;

-  «усний журнал «Знання . вміння, та навички необхідні майбутньому першокласнику»;

-  тест «Грамотний пішохід»;

-  батьківський всеобуч :«Право дитини на щастя», «Декларація прав дитини», «Казка вчить добра і правди»;

-фотовиставка «Дитинство починається з любові», «Наші діти граються»;

- виставка поділок «Зимове мереживо;

- пам’ятки : «Щоб діти зростали щасливими», «Заповіді гуманістичного підходу до виховання дітей»;

- спільне спортивне свято : «Зростаємо дужими»;

- педагогізація через папки-пересувки, поради «Спілкуємось дома українською»;

- сумісні свята: «День знань», «Чарівниця наша осінь», «Яскраве Новорічне свято!»; «Весна крокує в гості до малят»;

- в групових приміщеннях оформлені та періодично змінюються куточки «Для Вас , батьки», «Радить психолог».

Велика практична робота проводилася вихователями  та музичним керівником, психологом під час карантину.

Підвищенню методичної активності педагогів, удосконаленню розвивального середовища закладу сприяло проведення професійних конкурсів:

- «Готовність груп до нового навчального року»;

- творчий підхід до оформлення куточків державної символіки;

- малюнків «Моя квітуча Україна», «Годівничка для зимуючих птахів»;

- сучасний підхід до оформлення куточків СХД;

- на «кращий «ігровий осередок»;

- на кращий осередок рядження;

- на кращий осередок театралізованих ігор.

На протязі п’яти років колектив працював над обласним науково-методичним проектом «Освітні стратегії соціалізації особистості громадського виховання». За підсумками роботи проведений аналіз. Всі вихователі виконали завдання відображені в моделях роботи на всіх етапах.  Кількісний і якісний аналіз оцінювання методичних заходів, проведених у продовж навчального року показав, що всі вони носили науково-методичний і пізнавальний характер, сприяли підвищенню професійної компетентності педагогів.

В методичному кабінеті створено банк інноваційних технологій, які вивчали та запроваджуються в практиці роботи; розроблені картки інновацій та нововведень. Тематичні вивчення та анкетування педагогів дозволило побачити професійний рівень і педагогічну позицію, зацікавленість і особисте ставлення кожного вихователя до інновацій: 47% педагогів активно використовують в особисту роботу з використанням інноваційної технології та методики. Тому проблема впровадження інноваційних технологій залишається актуальною.

У закладі було сплановано вивчення досвіду роботи «Стежинки у суспільство».

Питання всебічного розвитку дітей здійснюється в русі системного підходу через призму виконання Закону України «Про дошкільну освіту».  Приоритетним напрямком діяльності закладу дошкільної освіти є спрямування освітнього процесу на реалізацію Базового компоненту, програму розвитку дітей дошкільного віку «Дитина в дошкільні роки»- документів, які орієнтують педагогів на особистісний розвиток кожної дитини, на формування життєздатної, компетентної, творчої людини. Тому головне завдання – формування активно-пізнавального ставлення дитини до навколишнього світу через розвивальні і виховні аспекти розумового виховання, через розвиток інтелектуальних почуттів та вміння суспільної взаємодії.

Аналіз виконання вимог програми, проведений за результатами педагогічного діагностування дошкільників у березні 2020 року, свідчить про те, що більшість дошкільників належними чином засвоїли відповідні знання, уміння та навички. У їхньому житті практично рівномірно збалансовані різні форми активності: в Базовому компоненті дошкільної освіти визначені основні завдання фізичного виховання, вказано на приорітети рухової активності в зміцнені здоров’я дітей. В результаті дослідження було виявлено, що найкращих показників досягли діти групи : 5-6років. Майже 91% дітей мають високий рівень фізичної активності, добре володіють основними рухами та зацікавлені у занятті з фізичної культури.  Це свідчить про ефективність проведення цілеспрямованої роботи вихователів з дітьми щодо процесу дотримання ціннісного ставлення до власного здоров’я, але ніщо так не сприяє встановленню тісних контактів з сім’єю як проведення спортивних спільних свят, веселих стартів разом з батьками. За звітній період роботи з батьками в цьому напрямку набула більше інформаційно-пропагандиського , теоретичного спрямування, ніж практичного .

     Таким чином аналіз роботи показав, що педагоги закладу належне місце відводять освітньо- виховному процесу, добре  обізнані з сучасними формами роботи, новими програмами та технологіями в системі дошкільної освіти, нормативно – правовими документами, які регулюють діяльність закладу. Деякі вихователі доцільно використовують сучасні програми і технології. Відзначається загальна тенденція прогресу у формуванні в дошкільників життєвої компетентності через навчання продуктивної взаємодії з довкіллям, активізацією пізнавальної діяльності в навколишньому, реалізацією їхніх нахилів та здібностей у соціумі,  у розвитку змісту, форм, методів, способів організації освіти.

Таким чином, враховуючи підсумки роботи за 2019-2020 н.р., педагогічний колектив дошкільного навчального закладу спрямовує свою діяльність у 2020-2021 н.р. на вирішення таких завдань:

1. Продовжити сумісно з батьками роботу педагогічного колективу щодо правого виховання через казку з приорітетом мовленнєвого розвитку дошкільників.

2. Реалізувати концептуальні позиції державної комплексної освітньої програми «Дитина в дошкільні роки» щодо логіко- математичної компетенції дошкільників.

3. Розпочати вивчення основних концептуальних положень STRIM-освіти дошкільників , як нового інтегрованого підходу розвитку виховання і навчання дітей дошкільного віку.

4. Розпочати роботу за обласним науково-методичним проектом «Педагогічні стратегії розвитку самоефективності особистості в освітньому просторі Нової української школи»